У 1972 році підприємству терміново знадобилися додаткові виробничі площі, щоб забезпечити виконання збільшеної кількості замовлень. Завдяки будівництву нового заводу 2 компанія Wanzl могла гарантувати надійне виконання всіх портфелів замовлень зі звичною якістю. Але, як грім з ясного неба, прозвучала вимога банку з Аугсбурга, який на той час обслуговував компанію, повернути кредит на будівництво. Рудольфа Ванцля змушували продати завод і погасити кредит протягом шести тижнів. Опинившись у прикрому становищі, Ванцль вирішив звернутися до місцевої ощадної каси в Гюнцбурзі. Він відверто розказав про ситуацію й одразу отримав згоду на допомогу.

Незадовго до надання кредиту директор цієї банківської установи та його заступник з’явилися у приватній квартирі Ванцлів. Це було опівдні, мати Рудольфа саме приготувала обід, і вся родина сиділа за кухонним столом. Обох панів запросили за стіл, одразу подали хлібний суп, а потім картопляне пюре зі шкварками, цибулею та часником. У той же день рішення про кредит було ухвалено, і підприємство змогло з полегшенням видихнути. Через якийсь час директор ощадної каси пояснив, чому кредит було надано так швидко і без проблем: «Якщо родина так тримається разом і так скромно обідає, не може трапитися нічого поганого». І досі невідомо, хто тоді дійсно стояв за свавільною вимогою щодо повернення кредиту. Цей кредит дав змогу Ванцлю й надалі йти курсом зростання й почати успішне завойовування нових ринків. А картопляне пюре в родині Ванцль подають і досі!