Через десятиріччя Рудольф Ванцль переконливо довів, що він далекоглядний підприємець. Його гасло: «Усе, що заробляється, ми вкладаємо у ґрунт, каміння, землю». Відповідно до цього принципу за три місяці до падіння Берлінського муру, в липні 1989 року, було закладено фундамент заводу 4 — великого проєкту вражаючого масштабу. Тямущому Рудольфу Ванцлю поталанило: у жовтні 1990 року водночас із возз’єднанням Німеччини було відкрито завод із новим відділом відвантаження готової продукції та розширеними виробничими площами. Проте часу на святкування не було, бо попит на візки для покупців і продукцію для магазинів у нових землях виявився колосальним. Супермаркети з’являлися як гриби після дощу, спочатку часто у вигляді тимчасових споруд: на зелених луках зводилися наметові конструкції з функцією торгових комплексів, касові прилавки встановлювалися на палети, а нові магазини оснащувалися візками для покупців у великій кількості.

Нарешті люди у Східній Німеччині отримали все те, що на Заході вже давно стало звичним. Задля дотримання термінів постачання в компанії Wanzl закликали: «Усі до конвеєра!» Неділі стали робочими днями, а адміністративні працівники — старанними помічниками на виробництві. Деяким торговим представникам довелося «розплачуватися» за свої успішно отримані замовлення недільним залучанням до роботи на конвеєрі. Однак за тих обставин кожен сприймав себе як важливу частку підприємницької родини. Усі стали до праці! На велике щастя нові цехи пропонували достатньо простору та ресурсів, щоб виконувати весь обсяг замовлень своєчасно та зі звичною якістю Wanzl. Передбачливість засновника компанії, слушна нагода та солідарність співробітників протягом багатьох місяців забезпечили поступове зростання частки компанії Wanzl на ринку в роки після возз’єднання. Кількість співробітників і прибутки стрімко зростали, і компанія Wanzl зажила слави одного з найбільших роботодавців у регіоні.