Коли 5 травня 1947 року Рудольф Ванцль-старший розпочав свій бізнес, його фірму було занесено до торгового реєстру під назвою «Майстерня з виробництва та ремонту ваг». Тоді це було розумним рішенням, бо «натуральна знижка» завдяки безпосереднім контактам із клієнтурою переважно з м’ясних крамниць на ту пору гарантувала надійні статки для родини, яку треба було прогодувати. Тим часом як великі виробники ваг усе більше ускладнювали діяльність маленької та ще молодої фірми, трапилася щаслива нагода, завдяки якій родина без перешкод змогла перейти в зовсім нову та ще не зайняту бізнес-сферу. Компанія NCR в Аугсбурзі, яка спеціалізувалася на контрольно-касових апаратах, шукала постачальника, що мав виготовити для експериментального супермаркету металеві кошики для покупок.

Директор NCR Вегнер виявив довіру до Рудольфа Ванцля-молодшого й навіть на деякий час прийняв на роботу в компанію. Але Рудольф Ванцль відчував, що не створений бути службовцем. Проте в особі директора Вегнера він знайшов наставника, який разом із цим першим замовленням передав йому багато нових, важливих ділових контактів і пробудив у ньому пристрасть до магазинів самообслуговування. Під час подорожі Сполученими Штатами Америки, якій також сприяв пан Вегнер, Рудольф остаточно заразився ідеєю супермаркетів і дискаунтерів. Після повернення в Ляйпгайм він спрямував усі свої зусилля на створення концепції та виготовлення функціональних і високоякісних кошиків і візків для покупок. Отже, Рудольф своєчасно наважився відмовитися від ваг, щоб виробляти візки. Його рішучість визначила подальшу появу глобального гравця…