Wanzl і божа іскра

Хроніки Wanzl (частина 7)

Австралія. Коали, нескінчене узбережжя та кенгуру тут уже є — тепер не вистачає ще правильних візків для покупців. Не дивно, що Готтфрід Ванцль, генеральний директор із продажів і голова ради директорів, разом із керівником фінансового відділу вирушив у розвідку на інший кінець світу. Звісно, маленька делегація під час своїх досліджень наштовхнулася на магазини, в яких не було візків для покупців Wanzl. І хоч австралійське прислів’я каже «Дурна та вівця, що сповідається вовкові», австралійським конкурентам не залишилося вибору: посланців Wanzl цікавили технічні характеристики їхньої продукції.

На нижньому поверсі великого торгового центру, у місці збору візків, розкиданих у підземному паркінгу, Готтфрід Ванцль попрямував до одного з них, став на коліна і перевірив вправними рухами: промацав зварювальні шви, відзначив обробку ручок, перевернув візок на бік, перевірив опору та легкий хід коліщат. У самозабутній процес технічної діагностики увірвався хрипкий голос: «Hey, Mate, what are you doin’?» Співробітник служби безпеки супермаркету підбігав до маленької німецької делегації, та перед ним з’явився австралійський представник: «Це відомий пан Ванцль з Німеччини — ХРЕЩЕНИЙ БАТЬКО ВІЗКІВ ДЛЯ ПОКУПЦІВ!» Спантеличений чоловік зупинився й уп’явся очима в «хрещеного батька», який стояв на колінах. Той піднявся, обтрусив пил, пішов назустріч охоронцю та простягнув руку. Охоронець із приязною усмішкою міцно потис її. Хвалити бога!